Найцікавіше в «Райському поцілунку» — як випадкова зустріч раптом вибиває людину з чужого сценарію життя. Юкарі, виснажена шкільною рутиною й очікуваннями дорослих, опиняється поруч із компанією студентів-дизайнерів, які живуть зовсім в іншому ритмі: нервово, сміливо, з постійною ставкою на власний смак. Саме там вона не просто стає моделлю для випускного показу, а вперше дивиться на себе без звичних рамок.
Фільм Takehiko Shinjô 2011 року працює не на гучних поворотах, а на відчуттях — коли тканина, погляд, поза чи мовчання говорять більше за репліки. Keiko Kitagawa дуже точно передає внутрішню втому й поступове пробудження героїні, а Osamu Mukai додає історії потрібної зухвалості й дистанції. На екрані багато моди, але вона тут не як прикраса, а як мова самовираження, інколи болісного. Це японська драма про вибір себе, про юність, яка не питає дозволу, і про красу, в якій завжди є ризик. Настрій у стрічки мрійливий, трохи гіркий і дуже живий.