Найцікавіше в «Орендованій родині» — сама ідея тимчасової близькості, коли чужі люди на кілька годин стають кимось дуже важливим. На цьому дивному, майже абсурдному ґрунті Hikari будує м’яку комедію про самотність, ролі, які ми приміряємо щодня, і потребу бути комусь потрібним хоча б ненадовго. Головний герой, американський актор у Токіо, береться за роботу в агенції «орендованих родин» і поступово починає бачити в цих інсценованих зустрічах більше правди, ніж у власному житті.
Brendan Fraser тут виглядає дуже доречно: в його присутності є втома, розгубленість і тепле людське світло, яке добре працює в такій історії. Поруч — Takehiro Hira, Mari Yamamoto, Paolo Andrea Di Pietro та Shinji Ozeki, і завдяки цьому японсько-американський фільм не зводиться до одного героя, а дихає цілим середовищем. IMDb 7.6 натякає, що стрічка влучила в нерв. Це кіно не про великі жести, а про крихкі моменти контакту між людьми. Після перегляду лишається тихий, світлий настрій із легкою меланхолією.