Є щось одночасно кумедне й гірке в історії про трьох літніх людей, які перетворюють безгрошів’я на маленький бунт проти байдужого міста. У корейській драмі «Люди та м’ясо» Yang Jong-hyun бере майже анекдотичну зав’язку — компанія пенсіонерів їсть у закладах Сеула й тікає, не заплативши — і наповнює її самотністю, втомою та дивною ніжністю до своїх героїв. Тут важливе не саме шахрайство, а те, як троє людей, яких життя давно відсунуло на узбіччя, раптом знову відчувають азарт, сором, близькість і смак до руху вперед. Ye Su Jeong, Keun-hyong Park і Jang Yong грають без зайвого натиску: у поглядах, паузах і коротких репліках більше правди, ніж у гучних сценах. Фільм 2025 року не намагається прикрасити старість, бідність чи приниження, але й не зводить усе до безпросвітності. IMDb 7.3 тут виглядає цілком закономірно: стрічка чіпляє не трюком, а людською інтонацією. Після перегляду лишається настрій тихої меланхолії з ледь помітною усмішкою.