Найцікавіше в «Гохані» те, як одна безпритульна собака стає тихим свідком чужих життів і змінює їх без гучних жестів. Фільм іде не шляхом дешевої сльозливості, а через дрібні, дуже людяні моменти: випадкові зустрічі, короткі періоди близькості, розставання, до яких ніколи не буває легко звикнути. Історія розгортається в Таїланді протягом десяти років, тож поруч із пригодницьким рухом тут відчувається ще й плин часу — як змінюються люди, обставини, домівки, а Гохан усе одно лишається ниткою, що з’єднує їх між собою.
У кадрі — Jaonaay Jinjett Wattanasin, Tu Tontawan Tantivejakul, Poe Mamhe Thar, Kitachima Yasushi та Kori, і вся ця компанія працює на дуже просту, але сильну емоцію. Комедійні епізоди не ламають драму, а сімейна інтонація не робить стрічку надто солодкою. IMDb дає фільму 7.5, і це якраз той випадок, коли цифра натякає на щирість, а не на шум навколо прем’єри. «Гохан» залишає по собі м’який, світло-сумний настрій із теплом, яке приходить не одразу.