Найцікавіше в «Лук самурая» те, що він не намагається продавати красиву легенду про воїнів, а навпаки — обережно розбирає її на живі деталі. Марк Дакаскос їде до Японії не як телевізійний герой, а як людина, якій справді хочеться зрозуміти, що стоїть за словом «самурай» і чому постать Міямото Мусасі досі обросла майже міфічним ореолом. Через зустрічі, практику і розмови стрічка рухається не до ефектного фіналу, а до відчуття глибини традиції. Тут важливі жести, дисципліна, спосіб мислення — речі, які не поясниш одним абзацом з підручника. Режисер Andrew Piddington знімає цю подорож без зайвого пафосу, і саме тому вона працює. Поруч із Дакаскосом з’являються Sugita Harunobu, Paul Martin, Makoto Sakuragi, додаючи фільму живого контексту, а не музейної сухості. Це історичний документальний фільм, який дивиться майже як особистий пошук. Після нього лишається спокійний, зосереджений настрій і повага до речей, що пережили століття.