Найдивніше в «Ічі-кілер» те, як насильство тут працює не лише як шок, а як мова персонажів. Такаші Міїке знімає Токіо брудним, нервовим і майже гарячковим: світ якудза, де зникнення боса запускає ланцюг жорстоких пошуків, швидко перетворюється на хворобливе зіткнення двох людей із поламаною психікою. Один — Какіхара у виконанні Таданобу Асано, небезпечний, ексцентричний і моторошно харизматичний. Інший — Ічі, якого грає Нао Оморі, замкнений убивця, чия лють виривається назовні раптово й страшно.
Фільм 2001 року балансує між кримінальною драмою, чорним гумором і відвертим кошмаром, не намагаючись нікого заспокоїти. Тут багато гротеску, болю і навмисного перебору, але за всім цим добре видно тему приниження, страху й викривленого бажання контролю. У кадрі також з’являються Шінья Цукамото, Полін Сан і Сусуму Терадзіма, додаючи історії ще більше нерву. IMDb 6.9 тут виглядає чесно: стрічка не про комфортний перегляд, а про досвід, який б’є по нервах. Настрій у неї лихоманковий, темний і по-справжньому тривожний.