Найцікавіше в «Гомункулі» те, як чужі травми раптом набувають видимої форми — моторошної, химерної, інколи майже сюрреалістичної. Такеші Шімізу бере ідею експерименту над свідомістю й перетворює її не на звичний жах, а на нервову подорож між маренням, пам’яттю та самообманом. Головний герой — бездомний чоловік з амнезією, який після медичної процедури починає бачити в людях те, що вони самі воліли б приховати. І від цього фільм працює не лише як трилер із детективною інтригою, а ще й як доволі темна драма про зламану ідентичність.
Gô Ayano тримає цю історію на собі дуже впевнено: його персонаж водночас відсторонений, вразливий і тривожний. «Homunculus» 2021 року не поспішає пояснювати все одразу, натомість підкидає дивні образи й питання, на які не завжди хочеться знати відповідь. Тут багато неспокою, тілесності й психологічного дискомфорту, тож вікове обмеження 18+ цілком виправдане. Стрічка залишає по собі гнітючий, майже гіпнотичний настрій із присмаком тривожного сну.