Найцікавіше в «Горі Будди» — не сама історія випадкового співжиття, а те, як чужі люди повільно вчаться витримувати біль одне одного. Молода співачка з бару та двоє її друзів, залишившись без даху над головою, оселяються в Пекіні у жінки старшого віку — колишньої співачки. І від цієї, здавалося б, побутової ситуації стрічка Yu Li рухається значно глибше: до образ, втрат, різниці поколінь і дивного, крихкого зближення, яке народжується не з симпатії, а з необхідності жити поруч.
У фільмі багато тиші, поглядів і пауз, які важать не менше за діалоги. Bingbing Fan, Sylvia Chang, Chen Bolin, Helong Wang і Jing Jin грають так, що конфлікти не виглядають вигаданими — у них відчувається втома, розгубленість і впертість людей, які давно не знають, куди рухатися далі. «Гора Будди» 2010 року не поспішає і саме цим чіпляє: вона уважна до дрібниць, до міського відчуження, до моментів, коли між сварками раптом з’являється людське тепло. Після перегляду лишається тихий, меланхолійний настрій із ноткою примирення.