Найцікавіше в «Хмарному атласі» — відчуття, ніби одна й та сама людська історія раз у раз повертається в новому часі, новому тілі, новій помилці. Фільм 2012 року стрибає між епохами сміливо й майже зухвало: тут детективна інтрига сусідить із науковою фантастикою, а драма раптом набирає нерв трилера. І все це працює не як головоломка заради ефекту, а як розмова про зв’язки, які сильніші за роки, кордони й навіть смерть.
Особливо захоплює, як знайомі обличчя постійно виникають у різних ролях. Tom Hanks, Halle Berry, Hugh Grant, Jim Broadbent і Hugo Weaving не просто з’являються в кадрі — вони допомагають відчути цю дивну, майже містичну риму між долями. Через це фільм дивишся уважніше: ловиш повтори, інтонації, наслідки чужих рішень.
IMDb дає стрічці 7.3, і це той випадок, коли цифра мало що пояснює. «Хмарний атлас» не поспішає, не заграє з глядачем і вимагає включеності. Зате натомість лишає після себе рідкісне відчуття великого, тривожного й водночас піднесеного кіно. Настрій у нього медитативний, темний і світлий одночасно.