Найсильніше в «Прощай, сину мій» — не окремі події, а те, як час повільно змінює людей, їхні мовчання, образи й близькість. Xiaoshuai Wang дивиться на кілька десятиліть китайської історії без гучних декларацій: від 1980-х до сьогодення життя двох подружніх пар ламається й перебудовується разом із країною. Тут важливі не лише великі суспільні зрушення, а й те, як вони осідають у квартирі, на роботі, в родинних розмовах, у поглядах, які тривають довше за слова. Jingchun Wang і Mei Yong грають так стримано, що кожна сцена відчувається майже документально; Xi Qi, Roy Wang та Jiang Du тонко підтримують цю інтонацію. Фільм 2019 року з IMDb 7.7 не поспішає й не підштовхує до простих висновків — він дає прожити втрату, провину, віддалення і дивну впертість пам’яті. Це велика людська драма, тиха за тоном, але дуже містка за емоцією. Після неї лишається настрій довгої, сумної розмови, яку нарешті вдалося витримати до кінця.