Найцікавіше в «Тед Джонс» — те, як пригода в піраміді одразу набуває не героїчного, а трохи кумедного й пустотливого тону. Енріке Гато у короткометражному іспанському мультфільмі 2004 року не намагається зробити з Тадео бездоганного підкорювача стародавніх таємниць. Навпаки, перед нами авантюрист, який потрапляє в місце, де на нього чекають не скарби мрії, а дуже несподіване знайомство — ціла родина мумій. Саме на цьому контрасті й тримається чарівність стрічки: замість пафосу тут легка іронія, жвава анімація і відчуття гри з класичними пригодницькими образами. Для короткого формату фільм працює напрочуд точно: швидко задає ритм, не перевантажує деталями і залишає простір для візуального гумору. Озвучка David García Vázquez і Blanca Rada добре підтримує цей настрій. «Tadeo Jones» — невелика, але виразна робота, після якої лишається відчуття легкої, дотепної пригоди.