Найкраще в Mutafukaz те, як він перетворює звичайну аварію на скутері на квиток у зовсім іншу реальність — брудну, гарячу, нервову й трохи хижу. Dark Meat City тут не просто тло, а окремий організм: місто дихає графіті, асфальтом, параноєю і дивними поглядами з темних провулків. Головний герой раптом починає бачити більше, ніж хотів би, і від цього анітрохи не легше — навпаки, світ довкола стає ще підозрілішим.
Це французько-японська анімація 2017 року, і візуально вона працює на стику коміксу, стріт-арту й жорсткого міського сну. Картинка тут рвана, жива, зухвала; персонажі рухаються так, ніби весь час готові або тікати, або лізти в бійку. Голоси Orelsan, Gringe, Redouanne Harjane, Féodor Atkine та Julien Kramer добре вбудовуються в цей шалений ритм. IMDb дає фільму 6.7, і це якраз той випадок, коли стрічка бере не цифрою, а характером. Важливо й те, що це 18+: світ Mutafukaz не пригладжений і не намагається бути безпечним. Після перегляду лишається відчуття нічної поїздки містом, де за кожним поворотом може чекати щось дуже дивне.