Найприємніше в «Пітері Пені» те, що дитинство тут не виглядає солодкою листівкою — воно шумне, ризиковане, вперте й абсолютно переконане, що нічні польоти можливі. Анімаційна класика Disney 1953 року з першої ж появи Небувалії працює не лише як казка, а як запрошення в простір, де правила дорослого світу раптом перестають діяти. Венді разом із братами опиняється поруч із героєм власних історій, і далі починається пригода з піратами, феями, польотами й тією особливою музичною легкістю, яку старі мультфільми вміли тримати без поспіху.
Голосовий склад — Bobby Driscoll, Kathryn Beaumont, Hans Conried, Bill Thompson, Heather Angel — додає персонажам виразності, а сам фільм досі дивиться жваво: тут є гумор, небезпека в дитячому форматі й відчуття гри, що не зникає навіть у напружені моменти. IMDb 7.2 для такої стрічки виглядає цілком чесно: це не музейний експонат, а жива сімейна історія, до якої легко повернутися. Настрій після перегляду — світлий, пустотливий і трохи мрійливий.