Найяскравіше тут навіть не погоня за викраденими цуценятами, а сама Круелла де Віль — одна з тих лиходійок, чию появу неможливо сплутати ні з ким. Вона вривається в кадр як справжній ураган, і поруч із нею затишний лондонський світ Роджера, Аніти та їхніх далматинців одразу змінює ритм. «101 далматинець» 1961 року досі працює безвідмовно: це дотепна, жвава й дуже винахідлива анімація, де пригоди не відриваються від домашнього тепла. Понго і Пердіта тут не просто милі собаки, а повноцінні герої зі своїм характером, тривогою і рішучістю. Окреме задоволення — спостерігати, як у цій історії весь тваринний світ ніби змовляється заради доброї справи. Голоси Rod Taylor, Betty Lou Gerson, J. Pat O'Malley, Martha Wentworth і Ben Wright додають персонажам виразності, а легкий гумор не дає стрічці перетворитися на суцільне хвилювання. Попри поважний вік, мультфільм не виглядає музейним експонатом — у ньому є рух, характер і дуже людське серце. Настрій після перегляду теплий, бадьорий і трохи пустотливий.