Найсмішніше тут те, як романтичний настрій за кілька хвилин перетворюється на майже детективну історію з підставою, погонею і дуже підозрілими вівцями. «Воллес і Ґроміт: Стрижка під нуль» — короткометражка Ніка Парка 1995 року, де пластилінова анімація працює точніше за багато повнометражних комедій. Воллес, як завжди, захоплено кидається в нову ідею, а Ґроміт мовчки розгрібає наслідки — і саме в цій парі весь шарм фільму. Один дивиться на світ із наївним захватом, інший помічає деталі, які ведуть до кримінальної змови.
Тут чудово відчувається британський гумор: сухий, винахідливий, з любов’ю до абсурду і побутових дрібниць. Крамниця вовни, механічні пристрої, вираз морди Ґроміта без жодного слова — усе працює на ритм і настрій. Peter Sallis додає Воллесу тієї самої м’якості, через яку його легко пробачати, навіть коли він знову втрапляє в халепу. За 30 хвилин стрічка встигає і розсмішити, і розіграти маленьку кримінальну інтригу. Після неї лишається дуже теплий, пустотливий настрій.