Найстрашніше в «Chhorii» не привиди, а відчуття, що зло давно вкорінилося в самих правилах життя. Vishal Furia будує історію так, що тривога народжується не з різких ефектів, а з простору навколо героїні: самотність, чужий дім, тиша, в якій щось постійно ніби дихає поруч. Сакші на восьмому місяці вагітності, і її вразливість тут не декоративна деталь, а нерв усього фільму. Вона мусить берегти не лише себе, а й дитину, поки реальна жорстокість суспільства переплітається з моторошним, майже примарним жахом. Nushrratt Bharuccha грає без зайвого надриву, через втому, страх і впертість, тому її стан легко відчути фізично. Поруч добре працюють Mita Vashisht, Saurabh Goyal, Rajesh Jais і Gracy Goswami, додаючи цій драмі густини й тривожної земності. За IMDb у стрічки 6.7, і це той випадок, коли індійське кіно йде не шляхом видовищності, а через глухий, майже задушливий неспокій. Після перегляду лишається важкий, холодний настрій.