Найсмішніше й найтривожніше у «Дружбі» те, як доросла чоловіча симпатія раптом починає скидатися на підліткову одержимість. Andrew DeYoung бере звичний американський передміський побут і запускає в нього дуже незручну, майже болісну комедію про потребу в близькості, статусі й чужому схваленні. Головний нерв тут — не події самі по собі, а те, як швидко захоплення новим сусідом з дружнього жесту перетворюється на щось значно менш контрольоване. Tim Robinson грає на межі абсурду й сорому, і саме в цьому його сила: він уміє показати людину, яка весь час робить крок не туди. Поруч із ним Paul Rudd додає легкості та харизми, через яку вся ця історія й запускається, а Kate Mara та Jack Dylan Grazer добре підсвічують сімейний і побутовий контекст. IMDb дає фільму 6.6, і це той випадок, коли комедія працює не жартами в лоб, а незручними паузами, дивними рішеннями й поступовим зсувом у крінж. Настрій у стрічки їдкий, ніяковий і дуже впізнаваний.