Найцікавіше в «Матеріалістах» те, як романтика тут проходить через холодну математику вибору: почуття, статус, звички, амбіції — усе ніби можна звести до формули, поки в неї не втручається минуле. Celine Song бере знайому історію любовного трикутника і переносить її в нервовий, дорогий, трохи втомлений Нью-Йорк, де професійна впевненість легко тріскає саме там, де починається особисте. Головна героїня працює матчмейкеркою і звикла бачити людей як суму якостей, але власне життя раптом відмовляється вкладатися в акуратну схему.
Dakota Johnson грає з тією стриманістю, за якою постійно відчувається внутрішній хаос. Поруч — Chris Evans і Pedro Pascal, і на їхньому контрасті фільм будує не лише романтичну інтригу, а й розмову про дорослі компроміси, самооцінку та ціну «ідеального» вибору. У другорядних ролях Zoë Winters і Marin Ireland додають історії живого ритму й відчуття реального міського середовища. IMDb дає стрічці 6.2, і це якраз той випадок, коли цікавіше не цифра, а інтонація: іронічна, трохи колюча, місцями дуже влучна. Настрій тут — легкий зовні, але з гіркуватим післясмаком.