Найцікавіше у Fall for Me — як швидко романтичний імпульс починає звучати тривожно. Ледь з’являється відчуття легкості, як у кадрі вже проступає щось недомовлене, і саме на цьому контрасті фільм працює найкраще. Ліллі приїздить до сестри Валерії й одразу опиняється серед новин, які важко назвати буденними: заручини з французом Ману, нове оточення, чужий острівний ритм. А потім — Том, менеджер нічного клубу, знайомство з яким стається майже випадково, але надто вчасно, щоб не викликати підозри.
Sherry Hormann будує історію не на гучних ефектах, а на відчутті, що під красивою поверхнею ховається щось неприємне. Svenja Jung добре тримає цю внутрішню нестабільність героїні, а Theo Trebs додає фільму тієї самої небезпечної невизначеності, коли не знаєш, кому можна вірити. Поруч з ними з’являються Thomas Kretschmann, Tijan Marei та Victor Meutelet, і кожен підсилює атмосферу чужої території, де правила не проговорюють уголос. Це трилер із дорослим градусом напруги, який залишає по собі нервовий, трохи липкий післясмак.