Найнеприємніше в «Парковці №2» — не сам підземний лабіринт, а відчуття, що звичний службовий простір раптом стає пасткою без жодного шансу на допомогу. Franck Khalfoun будує фільм на дуже простому страху: ти затримався після роботи, надворі Святвечір, будівля майже порожня, і ніхто не почує, якщо щось піде не так. Саме з цієї буденної ситуації виростає жорсткий кримінальний трилер із камерною напругою.
Rachel Nichols тут фактично тягне всю історію на собі, і її героїня не зводиться до ролі чергової жертви. Поруч — Wes Bentley, чия присутність додає сценам холодної, майже механічної тривоги. Фільм 2007 року працює без складних конструкцій: кілька рівнів паркінгу, обмежений простір, нічний час і постійне відчуття, що вихід десь поруч, але дістатися до нього майже неможливо. Через це кожен звук, кожен коридор і кожна пауза мають вагу. IMDb 5.9 тут не заважає: стрічка бере не масштабом, а нервовою, тісною атмосферою. Після перегляду лишається холодний, тривожний настрій із присмаком різдвяної ночі, яка пішла зовсім не за планом.