Найцікавіше в «Я воїн» — не самі заражені, а відчуття повної тиші після катастрофи, коли будь-який слабкий радіосигнал звучить майже як доказ того, що світ ще не вмер остаточно. Лос-Анджелес тут постапокаліптичний, спустошений і ворожий, а герой Марка Дакаскоса існує в режимі щоденної боротьби: ховається, перевіряє ефір, шукає спосіб зупинити генетичну інфекцію, яка перетворила людей на канібалів, схожих на зомбі. Фільм 2007 року, знятий Griff Furst, працює через просту, майже пряму лінію виживання — без зайвих прикрас, зате з постійним відчуттям виснаження і небезпеки. У кадрі багато порожнього міста, зброї, коротких сутичок і тієї самої самотності, коли не знаєш, кого боятися більше: чудовиськ чи тиші між їхніми нападами. Поруч із Дакаскосом з’являються Geoff Meed, Jennifer Lee Wiggins, Ryan Lloyd і Joshua Schlegel. Це жорсткий бойовик із похмурим, трохи трешовим присмаком і настроєм безнадійного спротиву до самого кінця.