Найболючіше в «Я — Сем» не судова тяганина, а постійне запитання: хто насправді визначає, що таке добра батьківська любов. Фільм Jessie Nelson бере дуже делікатну тему й не зводить її до простого співчуття. Сем у виконанні Sean Penn виховує доньку так, як уміє, і саме в цих дрібницях — розмовах, звичках, щоденній турботі — народжується емоційна сила стрічки. Поруч з ним Dakota Fanning, напрочуд точна й жива, без награності, яка часто псує дитячі ролі. А Michelle Pfeiffer додає історії ще один нерв: її героїня не просто адвокатка, а людина, що поступово змінюється під тиском чужої щирості.
Це американська драма 2001 року, де важать не гучні повороти, а інтонації, погляди й незручні паузи. У кадрі є Dianne Wiest і Loretta Devine, і весь акторський ансамбль працює дуже злагоджено. «I Am Sam» не намагається бути бездоганно зручним — місцями він різкий, місцями надто відкритий у своїх емоціях, але саме тому б’є точно. Після перегляду лишається тихий, світлий і трохи щемкий настрій.