Найцікавіше в Alien Nation не сам факт прибульців на Землі, а те, як швидко фантастика тут перетворюється на жорсткий міський бойовик про недовіру, упередження і вимушене співіснування. Події стартують після першого контакту: прибульці, яких називають Newcomers, уже не десь у космосі, а поруч — після трирічного карантину вони повільно вбудовуються в американське суспільство. І саме на цьому терті фільм працює найкраще. Graham Baker знімає історію грубо, нервово, з відчуттям брудних вулиць і постійної напруги між «своїми» та «чужими». James Caan і Mandy Patinkin дають дуже різну енергію, і на їхньому контрасті багато що тримається: один іде напролом, інший змушує дивитися на ситуацію ширше. Поруч з ними з’являються Terence Stamp, Kevyn Major Howard і Leslie Bevis, додаючи світу потрібної фактури. Для фільму 1988 року тут напрочуд виразна ідея про інтеграцію, страх перед інакшістю і правила, які не працюють однаково для всіх. Настрій у стрічки похмурий, різкий і трохи параноїдальний.