Найприємніше у «Сплеску» те, як абсолютно казкова ідея поводиться в кадрі майже буденно: русалка з’являється не в пафосній легенді, а в живому, трохи незграбному світі романтичної комедії 1984 року. Рон Говард ловить саме цей тон — легкий, дотепний, місцями наївний, але не порожній. Том Генкс тут ще зовсім ранній, і його розгубленість працює бездоганно: герой ніби постійно не встигає за власним життям, а тим більше за почуттями, які вриваються разом із загадковою незнайомкою. Деріл Ганна робить свою героїню водночас дивною, крихкою і смішною, без зайвого глянцю. Поруч — Юджин Леві та Джон Кенді, які додають потрібного хаосу й тепла. У фільмі багато комедійних сцен, побудованих на зіткненні двох світів, але за жартами відчувається щира історія про закоханість, секрети і той момент, коли диво раптом опиняється просто посеред звичайного дня. IMDb дає стрічці 6.3, і це чесне нагадування: перед нами не велике фентезі, а мила, трохи ексцентрична історія з дуже світлим післясмаком.