Найцікавіше в «Доміно» те, як гламур тут стикається з брудом і ризиком буквально лоб у лоб. Тоні Скотт знімає цю історію нервово, рвано, з кліповим темпом і відчуттям постійного перегріву, ніби кадр ось-ось вибухне. У центрі — не вигадана героїня, а Доміно Гарві, донька актора Лоренса Гарві, яка відмовляється від кар’єри моделі Ford і йде в зовсім інший світ: полювання на втікачів, де краса нічого не гарантує, а характер вирішує все.
Кіра Найтлі тут незвично різка й колюча, без звичного лоску, і саме це працює. Поруч із нею — Міккі Рурк, Едгар Рамірес, Делрой Ліндо: обличчя, які додають фільму ваги, втоми й справжньої небезпеки. «Доміно» 2005 року не намагається бути акуратним байопіком — це радше шалений, місцями хаотичний бойовик, що дивиться на чужу біографію крізь спалахи телебачення, криміналу й внутрішнього бунту. IMDb 5.9 тут навіть трохи інтригує: стрічка явно не про комфортний перегляд. Її настрій — зухвалий, гарячковий і трохи отруйний.