Найсмішніше в CB4 те, як швидко чужий образ може перетворитися на золоту жилу — і як боляче потім за це прилітає. Фільм Tamra Davis подає історію псевдоґанста-реп гурту через формат документального спостереження: за хлопцями буквально ходять із камерою, і завдяки цьому жарти працюють ще гостріше. Тут багато музики, сценічного пафосу, дурнуватої самовпевненості й відвертого стьобу над реп-культурою початку 90-х, але під усім цим є цілком конкретний конфлікт: популярність CB4 виросла на вкрадених імені, біографії та стилі справжнього Густо, а такі речі без наслідків не минають.
Chris Rock у цій історії почувається абсолютно у своїй стихії: нахабний, меткий, смішний саме там, де треба. Поруч Allen Payne, Deezer D, Chris Elliott і Phil Hartman додають потрібного хаосу й абсурду. Стрічка 1993 року місцями дуже прив’язана до свого часу, зате в цьому й кайф — вона дихає епохою, коли музичний бізнес, вуличний імідж і телебачення зіштовхувалися лоб у лоб. Настрій тут зухвалий, шумний і трохи хуліганський.