Найприємніше в «Орлах юриспруденції» — те, як судова історія тут постійно збиває серйозний тон легким фліртом, дотепними перепалками і майже авантюрним ритмом Нью-Йорка 80-х. Прокурор у виконанні Роберта Редфорда опиняється не лише по інший бік процесу, а й у дивній особистій грі з адвокаткою, яку грає Дебра Вінгер, та її ексцентричною клієнткою-художницею у виконанні Деріл Ганни. І саме ця трійка задає фільму характер: трохи іронії, трохи романтичного хаосу і постійне відчуття, що межа між професійним і приватним ось-ось зникне.
Іван Райтман не робить із цієї історії суху залу суду — навпаки, все рухається жваво, з акторською хімією, яка витягує навіть найризикованіші повороти. Редфорд додає стриманого шарму, Вінгер — гостроти й темпераменту, а Деріл Ганна вносить у кадр потрібну дозу непередбачуваності. Це кіно 1986 року дивиться легко саме завдяки інтонації: не надто гучне, не надто серйозне, з м’яким гумором і настроєм великого міста, де навіть кримінальна справа може звучати майже як витончена романтична пригода.