Найцікавіше в «Сором’язливих людях» — не сама поїздка в луїзіанські байу, а те, як замкнений простір чужого дому поволі перетворюється на поле тихого, майже фізично відчутного конфлікту. Журналістка з Нью-Йорка приїздить до далекої родички, щоб написати матеріал про її важке життя, і привозить із собою доньку-підлітка, яка загрузла в наркотиках. З цього моменту стрічка Андрія Кончаловського працює не як проста сімейна драма, а як нервове зіткнення двох способів існування, двох жіночих характерів і двох уявлень про свободу.
Jill Clayburgh і Barbara Hershey грають так, що напруга між їхніми героїнями відчувається навіть у паузах. Martha Plimpton додає історії колючої непередбачуваності, а болотяний ландшафт Луїзіани тут не просто тло, а майже окремий учасник подій. Фільм 1987 року не поспішає й не підштовхує до легких висновків: він уважно дивиться на залежність, контроль, родинну близькість і ту межу, де турбота починає душити. Настрій у стрічки густий, тривожний і липкий, мов саме повітря над байу.