У «Porto» найцікавіше не те, що сталося між Джейком і Маті, а як пам’ять перекроює одну коротку ніч у щось значно більше. Фільм Gabe Klinger працює саме на цьому крихкому відчутті: ніби торкаєшся чужих спогадів, уривчастих, неточних, але дуже живих. Порту тут не просто тло, а місто, в якому легко загубитися — і вулицями, і у власних почуттях.
Anton Yelchin і Lucie Lucas грають людей, які існують трохи осторонь від інших, і ця відстороненість відчувається в кожному погляді, паузі, незручному русі. Між ними виникає зв’язок, який складно пояснити словами, зате кіно вловлює його точно: через інтонації, ритм, випадкові дотики, тишу. Поруч з ними з’являються Paulo Calatré, Françoise Lebrun і Leonor Brunner, додаючи стрічці ще більше реальності й земності.
Це камерна драма 2016 року, знята у копродукції Portugal, France, Poland, United States, і в ній відчутна європейська делікатність погляду. «Porto» лишає по собі тихий, меланхолійний настрій — як спогад, що повертається без попередження.