Найсмішніше тут те, що безумство подають із цілком серйозним обличчям: студент-медик вирішує повернути кохану, але спосіб для цього обирає настільки дикий, що «Frankenhooker» одразу переходить межу доброго смаку — і саме там почувається як удома. Френк Гененлоттер у 1990 році зняв не просто чорну комедію, а справжній балаган із неоном, брудними вулицями Мангеттена, тілесним гротеском і абсурдом, який щоразу викручує ситуацію ще сильніше. James Lorinz грає свого героя на межі одержимості й розгубленості, а Patty Mullen додає фільму тієї химерної енергії, без якої він не працював би. Тут багато навмисної дешевизни, майже коміксової жорстокості й дивного шарму відеосалонної епохи. Це кіно не намагається бути витонченим — воно нахабне, липке, кумедне й дуже тілесне. Вікове обмеження 18+ тут абсолютно доречне: стрічка грається з темами смерті, сексу й божевільної науки без жодної делікатності. Настрій після перегляду — як після нічного кошмару, з якого чомусь виходиш із усмішкою.