Найцікавіше тут навіть не викрадення, а сама умова, яку ставлять прем’єр-міністрові Бельгії: свобода в обмін на вбивство президента США. Для політичного трилера це майже шахова задача, де кожен хід може коштувати занадто дорого. «Прем’єр-міністр» Еріка Ван Лоя не розганяється гучними деклараціями — він працює через тиск, сумніви і відчуття, що пастка замикається без жодного зайвого руху.
Koen De Bouw добре тримає цю історію на собі: його герой не виглядає ані суперменом, ані картонним чиновником. Поруч із ним Tine Reymer, Charlotte Vandermeersch, Dirk Roofthooft і Stijn Van Opstal додають стрічці потрібної ваги, щоб конфлікт не зводився лише до однієї гучної ідеї. Тут важливі не тільки переговори й охорона високих кабінетів, а й те, як швидко державна машина починає скрипіти, коли рішення треба приймати негайно.
Фільм 2016 року, знятий у Бельгії, має стриману, холоднувату подачу без зайвої театральності. Саме тому напруга відчувається гостріше. Після перегляду лишається настрій тривоги, недовіри і політичної клаустрофобії.