Найцікавіше в «Імітаторі» — не сам убивця, а те, як страх стає його головною зброєю. Героїня Сігурні Вівер, кримінальна психологиня, після замаху майже відрізана від світу власною агорафобією, і саме з цього крихкого стану починається вся напруга фільму. Jon Amiel будує історію не на гучних ефектах, а на нервовому відчутті близької небезпеки: Сан-Франциско тут холодний, відсторонений і ніби постійно спостерігає. Поруч із Вівер дуже точно працює Голлі Гантер — її детективка не грає в героїзм, а вперто йде по сліду, поки злочинець наслідує чужі криваві почерки. Dermot Mulroney, William McNamara та Harry Connick Jr. додають цій історії потрібної нестабільності: нікому не хочеться довіряти до кінця. Попри драматичну основу, фільм весь час балансує на межі психологічного трилера, де важливі не лише докази, а й вразливість людей, які намагаються зупинити насильство. «Copycat» 1995 року залишає по собі тривожний, холодний настрій із присмаком міського кошмару.