Найцікавіше в «Перехресті» — не сама дорога, а те, як музика тут звучить майже як випробування характеру. У Walter Hill вийшла не просто історія про юного гітарного вундеркінда, який женеться за славою, а жорсткіша й приземленіша річ: про амбіцію, борги минулого і ціну знання, яке не дається з підручників. Герой Ralph Macchio вирушає разом із літнім блюзменом у виконанні Joe Seneca, сподіваючись дістатися до давно загубленої пісні, пов’язаної з легендою Роберта Джонсона. І саме в цій парі фільм працює найкраще — молодість, що поспішає вперед, і досвід, який мовчить більше, ніж говорить. Дорогою з’являються персонажі Jami Gertz, Joe Morton, Robert Judd, але головне тут — ритм мандрівки, пил американського Півдня і відчуття, що за кожною мелодією стоїть чиясь рана. IMDb 7.1 тут виглядає чесно: стрічка 1986 року досі чіпляє не ностальгією, а нервом. Настрій у фільму терпкий, нічний і трохи міфічний.