Найцікавіше в «Джозі» — не сама провокація, а те, як тихе провінційне життя починає тріщати від одного знайомства. У сонному містечку на американському Півдні все ніби завмерло: одноманітні дні, чужі погляди, звичка не ставити зайвих запитань. І саме в такому середовищі зближення самітника Генка з новенькою школяркою Джозі одразу звучить тривожно. Eric England не форсує події, а повільно підкручує напругу — через паузи, недомовленість і відчуття, що за буденністю ховається щось значно темніше.
Dylan McDermott грає втомленого чоловіка, який давно випав із нормального ритму життя, а Sophie Turner додає своїй героїні не лише зухвалість, а й небезпечну непередбачуваність. Поруч з ними з’являються Jack Kilmer, Kurt Fuller і Robin Bartlett, підсилюючи відчуття маленького світу, де всі когось знають і водночас майже нічого не бачать по-справжньому. Це драма з нервом трилера, де важливі не гучні повороти, а моральний дискомфорт і напружене очікування. Після перегляду лишається важкий, липкий настрій і присмак прихованої загрози.