Найболючіше тут не сам вибух, а те, як за кілька днів герой може перетворитися на мішень для всієї країни. «Річард Джуелл» Клінта Іствуда дивиться саме в цю тріщину — між реальним вчинком і тим образом, який швидко ліплять ФБР та медіа. І від цього фільм працює не як суха хроніка, а як дуже приземлена, нервова драма про людину, що раптом опинилася під катком системи.
Події відштовхуються від теракту на Олімпіаді в Атланті 1996 року: охоронець Річард Джуелл встигає запобігти ще більшій трагедії, але майже одразу його життя починає розсипатися. Пол Волтер Гаузер грає без зайвого пафосу — в його Річарді є і наївність, і впертість, і страшне бажання бути корисним. Поруч дуже точно працює Сем Роквелл у ролі адвоката, який не дає цій історії зламатися остаточно. Іствуд знімає стримано, майже без прикрас, тому кожен епізод тисне сильніше. Це кримінальна біографія, де найгостріше б’є не злочин, а публічне приниження. Після перегляду лишається важкий, гіркий настрій і довге післясмак недовіри.