Найцікавіше в «Провалі у часі» те, що кожна спроба все виправити лише сильніше закручує вузол. Тут подорож у часі працює не як фантастичний атракціон, а як жорсткий механізм помилок, де одна й та сама ситуація щоразу відкривається під іншим кутом. У фільмі Louis Morneau ця ідея подана через нервовий бойовик 90-х: спека, дорога, замкнений простір, агресія, яка в будь-який момент може вибухнути. Jim Belushi грає особливо неприємного, небезпечного чоловіка, і саме його присутність задає всій історії важкий, тривожний ритм. Поруч із ним Kylie Travis тримає емоційний центр стрічки, а Frank Whaley додає сюжету ще більше нестабільності. «Retroactive» не намагається бути витонченою науковою фантастикою — він працює грубіше, пряміше, зате в цьому є свій характер. Фільм 1997 року зараз дивиться як похмурий жанровий експеримент із дорослим рейтингом 18+, де час не рятує, а тільки ускладнює вибір. Після перегляду лишається відчуття спеки, фатальності й нервового поспіху.