Голлівуд у «Бартоні Фінку» виглядає не як фабрика мрій, а як липкий, задушливий лабіринт, де талант швидко починає буксувати. Саме в цю пастку потрапляє нью-йоркський драматург, якого заманюють до Каліфорнії писати для кіно. І далі все йде не за правилами студійної комедії: замість легкості тут нервовий ритм, дивні паузи, готельні коридори, що ніби тиснуть на плечі, і відчуття, що реальність ось-ось дасть тріщину. Джон Туртурро грає виснаження, розгубленість і впертість так точно, що за його героєм цікаво спостерігати навіть у мовчанні. Поруч із ним Джон Гудман — окрема сила: привітний, гучний, трохи незручний, а водночас тривожний до мурах. Джуді Девіс, Майкл Лернер і Джон Махоні додають цій історії ще більше голлівудської абсурдності. Попри заявлену комедію, сміх тут часто нервовий і з присмаком безсоння. Недарма IMDb тримає міцні 7.6. Це кіно 18+ працює як химерний сон про творчість, амбіції й ціну компромісів. Після нього лишається настрій гарячкового марення, від якого важко одразу відійти.