Найсмішніше в «Дейві» те, як велика політика раптом починає залежати від людини, яка просто дуже схожа на президента. Звучить як чиста авантюра, але Іван Райтман розігрує цю ідею легко й кмітливо, без зайвого пафосу. Кевін Клайн тут особливо точний: у його грі є і розгубленість звичайного чоловіка, і поступове відчуття відповідальності, коли чужа роль перестає бути лише маскарадом. Поруч із ним — Сігурні Вівер, Френк Ланджелла, Кевін Данн і Вінг Реймс, і завдяки цьому навіть другорядні сцени мають характер і ритм.
Фільм вийшов у 1993 році, але досі працює саме через інтонацію: це не сатира з отрутою, а тепла комедія про владу, людяність і те, як багато залежить від простих рішень. Тут є і закулісні ігри Білого дому, і м’який гумор, і приємна віра в те, що порядність інколи виглядає переконливіше за політичну технологію. IMDb 6.9 — чесний показник для стрічки, яка не намагається вразити цинізмом, а залишає по собі світлий, доброзичливий настрій.