Найсмішніше в «Швидких змінах» те, що найскладніша частина пограбування тут починається вже після самого пограбування. Уявіть: банк у Нью-Йорку взято майже бездоганно, план спрацював, гроші в руках — і раптом місто перетворюється на справжній лабіринт із заторами, дивакуватими перехожими, бюрократією та дрібними збоями, які руйнують будь-яку впевненість. Саме на цьому нерві фільм і грає найкраще. Bill Murray веде цю історію з фірмовою втомленою іронією, Geena Davis додає легкості й точності, а Randy Quaid вносить потрібну частку хаосу. Це кримінальна комедія не про блискучих геніїв, а про людей, які ніби все прорахували, але недооцінили одне — саме місто. Нью-Йорк тут не просто тло, а окремий суперник, примхливий і виснажливий. Попри рейтинг 18+, стрічка працює не на жорсткості, а на абсурді ситуацій, темпі й відчутті, що втекти буває важче, ніж увірватися. Настрій після перегляду — нервово-веселий, з легкою міською лихоманкою.