Найцікавіше в «Агенті Зета» — не погоні й не перестрілки, а те, як давня таємна операція раптом починає керувати теперішнім. Минуле тут не лежить у архівах пилом: воно повертається різко, з чужими іменами, старими боргами й людьми, яким краще було б не зустрічатися знову. Іспанський шпигун виходить на слід колишнього агента, а паралельно за тим самим чоловіком полює колумбійська оперативниця. Від цього історія рухається нервово й без зайвих пауз: кожен знає не все, але достатньо, щоб комусь зіпсувати гру.
Dani de la Torre знімає цю історію жорстко й приземлено, без глянцю, який часто псує шпигунські трилери. Mario Casas добре тримає екран у ролі людини, що змушена розгрібати чужі секрети, а поруч додають ваги Luis Zahera, Mariela Garriga, Christian Tappan і Nieve de Medina. IMDb дає фільму 5.8, і це якраз той випадок, коли цікавіше не цифра, а сама механіка переслідування, недомовок і старих зв’язків. Настрій у стрічки похмурий, напружений і трохи втомлений — ніби правда запізнилася на багато років.