Найнеприємніше в «Гамбурзі» те, як буденно тут виглядає зло. Без гучних декларацій, без ефектних викриттів — просто нічні поїздки, чужі накази й люди, яких давно перестали сприймати як людей. Саме в цій холодній буденності й народжується напруга. Головний герой, Герман, працює водієм і перевозить жінок, яких утримують у стрип-клубах як рабинь. Грошей немає, орієнтирів теж, тож він хапається за роботу в давнього приятеля, пов’язаного з місцевою мафією. Далі фільм іде не шляхом гучного кримінального атракціону, а через виснажливе занурення в моральну яму, де кожне рішення лише погіршує становище.
Ліно Ескалера знімає цю історію жорстко й приземлено, без прикрас. Jaime Lorente добре тримає на собі весь тягар ролі: його Герман не герой і не монстр, а людина, яка давно збилася з дороги. Поруч — Roger Casamajor, Ioana Bugarin, Tamara Casellas і Rares Andrici, які додають цій іспано-румунській стрічці відчуття реального, брудного світу. Настрій тут гнітючий, нервовий і дуже похмурий.