Найнеприємніше у «Воротах» — не саме вбивство, а відчуття, що за високими парканами давно діють чужі правила, і ти зрозумів це надто пізно. Джон Burr будує трилер не на гучних ефектах, а на замкненому просторі, де звичайна поїздка трьох друзів раптом перетворюється на пастку без виходу. Вони випадково бачать те, чого бачити не мали, і опиняються всередині закритої спільноти, яка швидко знаходить винних. Найцікавіше тут — як страх роз’їдає дружбу: довіра сиплеться, рішення стають дедалі нервовішими, а кожен крок лише сильніше затягує вузол. Mason Gooding, Algee Smith і Keith Powers добре працюють як трійка, в якій напруга росте не тільки через переслідування, а й через внутрішні тріщини. Окремо запам’ятовується фігура харизматичного, але тривожного патріарха — саме через нього історія набуває особливої липкої загрози. IMDb 5.2 натякає, що це не бездоганний хіт, зате фільм має свій нерв і похмурий, недовірливий настрій до самого фіналу.