Найцікавіше тут не сама швидкість, а те, як рев мотора постійно впирається в мовчання між батьком і сином. «Ідоли / Кумири» Матта Вайткросса заходить на територію спортивної драми не через пафос перемог, а через старі образи, невиговорені провини й ризик зірватися не лише на трасі. Молодий гонщик отримує шанс пробитися в Moto2, але шлях до цього проходить поруч із батьком — колишнім райдером із темним шлейфом минулого, від якого нікуди не подітися. І саме ця вимушена близькість працює сильніше за будь-які змагання.
Óscar Casas добре тримає нерв свого героя: запальний, упертий, голодний до великої сцени. Поруч Claudio Santamaria додає історії ваги — не гучними монологами, а втомою людини, яка вже дорого заплатила за власні помилки. Ana Mena вносить у цю жорстку чоловічу дуель інший ритм: романтична лінія тут не для прикраси, вона реально збиває фокус і змушує героя робити складніший вибір. У підсумку це кіно залишає після себе гіркуватий, гарячий настрій — ніби після довгої гонки, де фініш не все пояснює.