Є щось особливо кумедне й трохи зухвале в ідеї машини, яка їде «на Божій силі» та ще й на вкрадених грошах. «Святі дні» Натa Boltt одразу ловить саме цим настроєм: тут дорожня пригода весь час балансує між абсурдом, смутком і дуже земними клопотами. Хлопчик, який шукає рай, троє дивакуватих монахинь із власною місією, південний напрямок і відчуття, ніби будь-який поворот може привести або до дива, або до чергової халепи.
Фільм знятий у копродукції Нової Зеландії та Канади, і в ньому добре працює саме ця інтонація: трохи сухий гумор, трохи дорожнього безладу, трохи драми, яка не тисне, а підкрадається несподівано. Окрема радість — акторський склад: Jacki Weaver, Miriam Margolyes і Judy Davis задають ритм кожною появою в кадрі, а Craig Hall і John Bach додають історії потрібної фактури. За IMDb у стрічки 5.9, але її цікавіше ловити не цифрами, а тоном — вона дивна, жива і не намагається бути зручною. Після перегляду лишається настрій химерної мандрівки, де смішне й сумне їдуть поруч.