Найкумедніше тут не в тому, що героїня починає говорити все, що думає, а в тому, як швидко чемна щоденна брехня сиплеться, щойно зникає внутрішній стоп-кран. «Жінка без фільтрів» — бразильська комедія Артура Фонтеса про жінку, яка давно звикла ковтати роздратування: на роботі її дістає сексистський бос, удома виснажує лінивий чоловік, поруч крутяться егоцентрична подруга й непроста сестра. Після зустрічі з містичною цілителькою все змінюється — і саме з цього моменту фільм ловить свій ритм.
Стрічка грає на знайомому багатьом відчутті: скільки всього ми не говоримо вголос, аби не зіпсувати день іншим. Тут із цього роблять не моралізаторську історію, а серію незручних, подекуди дуже влучних сцен. У кадрі — Enzo Campeão, Louise D'Tuani, Emilio Dantas, Samuel de Assis і Stefanie Durval, а тон у фільму легкий, з колючими репліками й побутовим хаосом. IMDb 5.4 натякає, що це не про великі одкровення, а про вечір, коли хочеться чогось живого, дотепного й трохи зухвалого. Настрій після перегляду — іронічний, розкутий і з ледь терапевтичним присмаком.