Найсмішніше тут навіть не сам парубочий вікенд, а те, як одна помилка в чаті може зламати дорослу, давно налагоджену реальність. «72 години» Тіма Сторі грає саме на цьому контрасті: сорокарічний офісний чоловік раптом опиняється серед компанії, яка живе швидше, голосніше й без жодного плану на завтра. Із цієї незручності фільм витягує майже все — від дрібних побутових провалів до відчутного конфлікту поколінь, коли кожен жарт одночасно б’є і по статусу, і по самооцінці.
Кевін Гарт тут у своїй стихії: нервовий ритм, самовпевненість, що сиплеться на очах, і вміння робити комедію з самої реакції на хаос. Поруч — Марчелло Ернандес, Мейсон Гудінг, Кам Паттерсон і Бен Маршалл, які додають молодшій компанії потрібної зухвалості й безтурботності. IMDb дає стрічці 5.4, і це чесно натякає: перед нами не витончена сатира, а розкута американська комедія для вечора без зайвих очікувань. З віковим обмеженням 18+ фільм не особливо стримується в інтонаціях. Настрій у нього легкий, хуліганський і трохи безсоромний.