Найсильніше в «Кінг Конгу» 1933 року — не сам велетенський примат, а дивне відчуття, що люди тут страшніші за чудовисько. Починається все як авантюрна поїздка знімальної групи на далекий тропічний острів, але дуже швидко легкий дух пригод змінюється тривогою, первісним страхом і майже казковим жахом. Саме на цьому контрасті фільм і працює досі. Fay Wray додає історії крихкості й нерву, Robert Armstrong — запалу людини, яка готова зайти надто далеко, а Bruce Cabot тримає людський масштаб посеред хаосу. Для стрічки 1933 року тут разюче жива енергія: острів дихає небезпекою, Нью-Йорк здається холодним і жорстким, а сам Конг постає не просто видовищем, а істотою, в якій легко вловити силу, лють і самотність. IMDb 7.9 тут виглядає цілком закономірно: це не музейна класика для галочки, а кіно, яке й зараз чіпляє своєю сміливістю. Настрій після перегляду — тривожний, гіркий і по-своєму зачарований.