Найцікавіше в «Гайонг 2» — не самі сутички, а те, як насильство тут проростає з післявоєнного безладу, страху і продажності. Малайзія вже пережила японську окупацію, але мир не виглядає миром: у Сінгапурі, де працює Меор, поліцейська форма не завжди означає закон, а опіумний бізнес тримається не лише на тріадах, а й на тих, хто мав би їх зупиняти. Саме цей конфлікт і дає фільму нерв.
Faisal Ishak знімає історію жорстко й приземлено, без зайвого блиску. Тут відчувається біографічна основа, але стрічка не замикається в сухій реконструкції — вона постійно рухається через вибір, ризик і тиск системи. Beto Kusyairy добре тримає головну роль: його Меор не виглядає бездоганним символом, у ньому є втома, впертість і внутрішня дисципліна. Поруч працюють Nabila Huda, Mohd Syafie Naswip, Fauzie Laily та Bobby Tonelli, додаючи історії людського масштабу.
IMDb дає фільму 6.9, і це якраз той випадок, коли цікавіше не число, а фактура: кримінальне середовище, корумповані чиновники, післявоєнна напруга. Настрій у стрічки суворий, тривожний і трохи гіркий.