Найцікавіше в «ІО» — не сама катастрофа, а тиша після неї. Земля тут уже майже спорожніла, повітря стало ворожим, а майбутнє звузилося до кількох рішень, які не можна відкласти. Саме в такому крихкому світі Джонатан Гелперт будує камерну науково-фантастичну драму, де пригодницький нерв відчувається не в масштабі подій, а в постійному русі між надією і втечею. Головна героїня — молода дослідниця, яка вперто шукає спосіб урятувати планету, хоча майже всі вже змирилися з поразкою. Її зустріч із чоловіком, що поспішає на останній шатл, змінює не лише маршрут, а й саму оптику історії. Margaret Qualley грає дуже стримано й точно, а Anthony Mackie додає цій парі земного відчуття ризику й сумніву. «ІО» не женеться за видовищем: тут важливі порожні простори, уривки розмов, відчуття виснаженого світу й питання, що робити, коли час майже вийшов. Настрій у стрічки задумливий, самотній і трохи меланхолійний.