Іноді життя валиться не поступово, а буквально за один день — і саме з цього болючого зламу починається «Дорога Ферфілд». Ной МакМанус уже майже переступив поріг нової кар’єри у Вашингтоні, коли раптом втрачає і роботу мрії, і довіру до близької людини. Фільм David Weaver не женеться за гучними поворотами: він уважно дивиться на момент, коли амбіції стикаються з приниженням, а впевненість — із порожнечею після невдачі. Jesse Metcalfe грає героя без зайвої героїзації, з нормальною людською розгубленістю, через яку легко зчитується втома, злість і бажання хоч якось зібрати себе докупи. Поруч добре працюють Natalie Lisinska, Derek McGrath, Chick Reid і Brandon Firla, додаючи історії не глянцю, а живого середовища. Це американська драма 2010 року з м’яким ритмом і без надриву, де важливі не гучні заяви, а те, як людина переживає удар по самооцінці. Після перегляду лишається спокійний, трохи меланхолійний настрій із відчуттям внутрішнього перезавантаження.